10:37 Роль виховання і методики розвитку дітей |
| Вихованій людині комфортно серед собі подібних. Отже, ми повинні виховати зі свого рожевощокого малолітнього егоцентриста гідного члена суспільства. Чи під силу нам завдання виховання? Виховання дітей - це справа, яким доводиться займатися непрофесіоналам, тобто нам з вами. Батьки відіграють найважливішу роль в процесі виховання, не будучи фахівцями в цій області. Що робити? Те ж, що робили мільйони батьків до нас з вами, - використовувати інтуїцію, цікавитися новими та традиційними методиками виховання дітей, намагатися поважати індивідуальність дитини. Процес виховання як ланцюг послідовних дій Система виховання дітей може бути практично будь-хто. Так-так, не дивуйтеся, в процесі виховання немає жорстких канонів і аксіом. Зрозуміло, мова не йде про явні відхиленнях, але в загальному руслі виховання ви можете вибрати свій курс. Головне в кожній системі виховання дітей - послідовність. Ще ніжно улюблений радянськими матусями доктор Спок переконливо доводив - дітям потрібні чіткі орієнтири, вони не люблять змін в укладі життя. Процес виховання повинен грунтуватися на певних принципах. Що це означає? Якщо ви вирішили виховувати дитя в строгості, то не допускайте в процесі виховання раптових емоційних поривів «сьогодні тобі все можна». Це збиває дитину з пантелику. Він-то звик вже, що за проступком слід покарання, що за слухняність належить нагорода. Як так, все можна? За що? Навпаки, якщо чадолюбні батьки сповнилися захопленням, дізнавшись, що в Японії малюкам до певного віку дозволяють буквально все, і насаджують японські методи виховання дітей на вітчизняному грунті, їм не можна допускати раптових спалахів гніву, погроз «негайно видерти ременем» або «поставити в кут» . Насправді, нормальні, осудні батьки, які не просто сліпо люблять, але і поважають свою дитину, приходять в кінці кінців до збалансованим методам виховання дітей. Процес виховання перестає бути таким і перетворюється у звичайне життя. Завдання, які ставить перед нами виховання, вирішуються непомітно. Адже найкраще дитина може засвоїти урок, якщо не знає, що це саме урок. Особистий приклад - неминучий чинник виховання Найстрашніший секрет виховання полягає в тому, що абсолютно неважливо, що ви говорите своїм дітям, які нотації читаєте, до яких почуттів волаєте, якщо ваша поведінка суперечить вашими ж словами. Ваш особистий приклад відіграє вирішальну роль у вихованні. Зрозуміло, необов'язково, щоб батьки були непогрішними ангелами, але загальна лінія поведінки буде, швидше за все, скопійована вашою дитиною. Згодом, подорослішавши, ваше чадо може змінити цю лінію, але для цього потрібен виключно сильний характер. Так що додайте до завдань виховання ще і самовиховання, позбавлення від шкідливих звичок і непродуманих вчинків. Процес виховання протікає щодня і щогодини. Ваша дитина бачить, як ви викинули фантик мимо урни або залишили брудний посуд на столі, чує, якими словами мама зустрічає припозднившиеся тата і що саме говорить тато не вчасно підвернулася під ноги кішці. Маленькі діти мають майже фантастичною здатністю надаватися саме в тому місці квартири, де відбуваються основні події. При цьому малюк захоплено грає в ляльки чи машинки, здавалося б, не звертаючи уваги ні на що навколо. Не спокушайтеся. Діти все бачать і все запам'ятовують. Куди вже там Джеймсу Бонду або істинного арійця Штірліцу. Втім, маленькі слабкості і навіть помилки (якщо, звичайно, ви маєте мужність признаватися в них) в очах дитини, якому вже перевалило за 4-5 років, цілком зрозумілі і простимі. Але зовсім маленька людина вважає маму і тата божествами, непогрішною істиною в останній інстанції. Постарайтеся не надто розчаровувати його до пори до часу. Роль виховання вельми важлива в майбутньому житті, але настільки ж важлива в процесі виховання та роль особистості самого вихователя. Методики розвитку дітей з пелюшок, або Чи має сенс ранній розвиток Сьогодні дуже модно розвивати дитину буквально з пелюшок. Картки Домана і кубики Зайцева міцно зайняли місце біля дитячого ліжечка. Раніше, ніж ходити, починають уже не тільки плавати, але і вважати, вивчати англійську і малювати. Психологи радять з великою обережністю ставитися до методик раннього і сверхраннего розвитку. Чи варто перевантажувати мозок малюка численними заняттями, як ці навантаження вплинуть на його подальше життя? Питання, на які поки немає відповіді.  Виходячи з досвіду, краще обирати шлях компромісу. Тобто підібрати нескладні у виконанні і застосуванні методики, які, по-перше, не будуть віднімати у вас багато часу (сила будь-якої методики розвитку для дітей - в регулярності, а заняття від випадку до випадку результату, швидше за все, не дадуть), а по-друге, викликають інтерес у дитини. Якщо пріоритетом серед завдань виховання для вас є розвиток геніальних здібностей, згадайте, що IQ Ейнштейна був нижче норми і його мало не відправили у спеціальну школу, а також про те, що з часів появи методик раннього розвитку дітей не помічено масового прояву геніальності, та й одиничних випадків не відмічено також. З іншого боку, якщо ви збираєтеся зовсім відмовитися від подібних розробок, згадайте хоча б Моцарта, який займався музикою з самого раннього віку. Втім, багато фахівців з дитячої психології стверджують, що для немовляти цілком достатньо материнської любові, тепла і ласки. Світ для дитини настільки величезний і нов, що малюк вчиться, засвоює нові знання, навіть якщо просто лежить в ліжечку і дивиться по сторонах. Для його розвитку будуть корисні найпростіші речі: ласкаво розмовляйте з дитиною, носіть його по кімнаті, розповідаючи про те, що відбувається навколо, забезпечте різноманітність тактильних відчуттів. Резюмуючи все вищесказане, хочеться сказати, що головне завдання батьків і освітніх установ - не забувати в процесі виховання про індивідуальність дитини, ставити реальні завдання виховання та реалізовувати їх, керуючись, насамперед, інтересами дітей. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |