Поради люблячим та турботливим батькам, які прагнуть і хочуть розвивати здібності своїх дітей,та роблять усе для покращення процесу виховання. - Старатися не стримувати розкриття схованих можливостей психіки своєї дитини. - Уникати однобокості в навчанні та вихованні дітей,а також при спілкуванні з ними. - Іноді залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися їй своїми справами,бути самостійною. Пам'ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».
Не позбавляти дитини улюблених ігор, забав, створювати умови для виходу дитячої енергії; рухливості, емоційності. - Допомагайте своїй дитині в задоволенні людських потреб ( почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), бо людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами найменше спроможна досягати висот самовираження. - Іноді залишайте дитину вдома на самоті та дозволяйте займатися їй своїми повсякденними справами,бути самостійною. Пам'ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас,та без сторонньої підтримки». - Підтримуйте здібності дитини до творчості та розвитку й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. - Будьте терплячими до цікавих ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі запитання; навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного. - Навчати слід не того, що може сама ди
...
Читати далі »
|
|
1. До початку навчального року забезпечити учня необхідним приладдям, підручниками.
2. Організувати постійне робоче місце, де було б зручно читати, писати, світло повинно падати зліва.
3.Стежити, щоб учень виходив вчасно з дому до школи, щоб не було запізнень і порушень.
4.Вимагати, щоб учень сідав робити уроки в один і той же час, працював уважно, старанно, після кожних 50 хв. робити перерву па 10 хв.
5.Не відривати учня від роботи, не включати в цей час радіо, телевізор, магнітофон.
6.Коли уроки підготовлені, потрібно їх перевірити.
7.Батьки повинні щоденно перевіряти зошит ї щоденник.
8.Батьки виховують любов до інколи, навчання.
9.Не критикувати перед дітьми вчителів, а говоріть на зборах при директорові.
10.1-2 рази на місяць заходьте до школи, говоріть з учителями про дисципліну дитини.
11 .Систематично відвідуйте лекції, збори.
|
Батькам про важкі діти Вони розмовляють незрозумілою для дорослих мовою, вдягаються "не по-людськи", не хочуть вчитися (втім, і одружуватися також) а бажають лише витягнути з "родаків" більше грошей. Але ми їх любимо - вони наші діти. Дозвольте їм піти своїм шляхом. Приблизно з 12-річного віку - підлітки починають звільнятися від батьківського опікування. Чим більше ви протистоятимете ньому, тим сильніше буде бум і проти вас. Але вони не від того, щоб обговори з вами деякі «слизькі» теми. Розмовляйте "Про це". Будьте реалістом: заборонити чи залякати дитину не означає знайти вихід зі становища. Навпаки, це ще більше заплутує ситуацію. Достатньо знати. Батьки мають все знати про алкоголь, тютюн і наркотики. Це так само важливо, як, наприклад, розуміти , що дасть вашій дитині освіта чи які переваги має вживання екологічно чистих продуктів харчування. Правила та обмеження. Дитина, яка робить усе, що хоче, без правил та обмежень гадає, що батькам байдуже, що з нею відбувається. Дичина, до якої ставляться абияк, ніколи не навчиться поводитись обережно, Як переносити невдачу? Навчайте своїх дітей переборювати невдачі. Розпач, страх і злість теж сприяють процесу розвитку. Дитина часто хоче більше, ніж їй дозволяється і сердиться, коли їй щось заборонять. Нерозумно опікати свою дитину від усіх проблем, інакше вона не навчиться їх вирішувані. Але це не означає, що дитину взагалі не потрібно підтримувати в скл
...
Читати далі »
|
|
1. Спілкуватися з дітьми не менш як 3-4 години на добу, зокрема:
а) під час суспільно корисної праці з дітьми (до 1год.);
б) під час спільного спілкування з природою (до 1 год.);
в) під час години сімейного читання (до 30 хв.);
г) під час ігор і занять спортом з дітьми (до 1-2 год. на день).
2. Не підвищуйте голос на дітей. Це дасть змогу переконатися, що вони і без крику чують усе.
3. Не зловживайте алкоголем, палінням, не приносити до дому чужих речей. Пам'ятайте, що діти - копія, відображення сім'ї.
4. Не страхати дітей (лише в особливих випадках), але доводити розпочату справу до кінця, адже виховують саме дрібниці.
5. Не забувати, що хорошу людину оточують хороші люди. Ображаєте дітей - не сподівайтеся на доброзичливе ставлення.
6. Бути милосердним, адже виховання - це передавання дітям вашого життєвого досвіду. Чим вищою буде ваша почуттєва сфера, тим глибшими будуть відчуття чужого болю чи радощів.
7. Звертайтеся по допомогу до школи, якщо є труднощі у вихованні.
1
2
3
4
5
Категорія: Для вас, батьки | Додав: educrn (12.03.2010)
|
|
1. Ніколи не виховуйте дитини в поганому настрої.
2. Чітко визначіть чого ви хочете від дитини, (поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
4. Не показуйте готового рішення, а покажіть можливі шляхи до нього і розбирайте з дитиною його вірні й помилкові кроки до мети.
5. Не пропускайте моменту, коли досягнуть і першого успіху.
6. Вкажіть дитині на помилку і допоможіть щоб вона усвідомила її.
7. Оцінюйте вчинок, а не особистість.
8. Після зауваження обов'язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.
9. Виховання - це послідовність цілей.
10 . . Виховання повинно бути жорстким, але добрим.
|
Пам'ятка батькам п'ятикласника У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими. У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків. Забезпечте своїм дітям поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками. Програми включають більше матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо. Уважно стежте за рівнем читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Стежте за порадами учителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах. Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем. Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу. Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж. Не забувайте: дитину не слід наказувати за невміння, а терпеливо вчити, радити, допомагати, підтримувати. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад. Дбайте про
...
Читати далі »
|
Міні-лекція «П'ять шляхів до серця дитини» Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке: 1. Перед вами — діти. 2. Вони поводяться як діти. 3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків. 4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають. 5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку. Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: • дотик; • слова заохочення; • час; • подарунки; • допомогу. Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотяків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю». Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, шо кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть т
...
Читати далі »
|
Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо. Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама повірить: навчання — це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не нудьгуватиме на уроках. Якщо ж одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце. Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі. Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче чи
...
Читати далі »
|
ЯК НЕ ЗНЕОХОТИТИ ДІТЕЙ ВІД ШКОЛИ НЕ МОЖНА завищувати вимоги, перевантажувати навчанням, різко змінювати своє ставлення до дитини: поважайте новий статус чада. Ваш син тепер школяр! НЕ ВАРТО казати «Ти – школяр, ти мусиш це робити!», бо якщо у першокласника щось не виходитиме, в нього може розвинутися почуття неповноцінності, тривоги… Найголовніше у початковій школі – навчити дитину вчитися. Вона має розуміти серйозність поставлених завдань і навчитися виконувати їх з охотою. У перші місяці можна залучати якісь зовнішні фактори: гарна шкільна форма, ранець, ручки, пенали... Видавайте не все одразу, а поступово. Тоді це стане приводом залюбки іти до школи, мовляв, сьогодні я йду з новою ручкою, а завтра ще з чимось… ЯК ПРАВИЛЬНО ХВАЛИТИ І СВАРИТИ? Похвала – потужний стимул для розвитку дитини, вироблення навичок… Хваліть за старанність, але тільки тоді, коли дитина сама докладає зусиль… Не перехваліть, коли їй щось дається легко. Коли школяр виконав завдання – цікавтеся, у який спосіб він досягнув мети. А сваріть тільки за скоєне. Але! Ніколи не сваріть кілька разів за одне й те ж. Покарання має бути швидким та одноразовим. Зробив – одразу покарали, проявили невдоволення і забули. Ніколи не кричіть! Ваш істеричний крик – це найгірше покарання. Не кажучи вже про побиття. Дієвіше і найправильніше – коли ви відчуваєте наближення отої скандальної ситуації, переключити увагу дитини на якусь справу чи на інший предмет. Приміром: «О, а зробімо з т
...
Читати далі »
|
Дітей, яких називають повільними, за різними даними українського виховання від 12 до 22 відсотків. Мається на увазі справжня повільність. Вона пов'язана з вродженою особливістю нервової системи - слабкою рухливістю нервових процесів. Дитина повільно думає, повільно говорить, повільно рухається, у нього сповільнені реакції ... І це не хвороба, не відхилення. Іноді повільність викликана ослабленностью дитини, хронічним захворюванням. Іноді це реакція на життєві обставини, свого роду протест проти якихось подій або відносин. Але тоді дитину не можна назвати істинно повільним. Якщо він видужає або обстановка в сім'ї, в школі зміниться на краще, він повернеться до свого звичайного темпу. А ось повільному від природи швидким не стати ніколи. Він може тільки пристосуватися до оточуючих. Кому вони заважають, ці повільні діти? У ранньому дитинстві вони навіть зручніше для оточуючих, ніж занадто рухливі малята. Проблеми починаються, коли така дитина йде в дитячий сад. А в школі ще більше загострюються. Він повільно включається в роботу, не може працювати в одному темпі з класом, в зміну не встигає поснідати, не встигає переодягнутися на фізкультуру ... Особливо важко йому доводиться, якщо у його батьків і вчителів інший особистий темп. Хворим повільний школяр може стати за допомогою дорослих. Це в тому випадку, якщо вони ставлять перед ним нездійсненне вимога - встигнути за класом. Дит
...
Читати далі »
|
Народжуючись, дитина має лише два способи реагування - це задоволення і невдоволення. Коли дитина не голодна, в неї нічого не болить, пелюшки сухі - тоді вона відчуває позитивні емоції, які проявляються у вигляді посмішки, спокійного й безтурботного сну.  Якщо ж дитина відчуває з якоїсь причини дискомфорт, то вона своє невдоволення виявляє плачем, криком, бриканням. З віком дитина починає проявляти свої протестні реакції у вигляді деструктивних дій, спрямованих на інших людей (кривдників) або цінні для них речі,порушуючи основи
правового виховання дітей дошкільного віку
. Агресія в тій чи іншій мірі властива кожній людині, тому що вона є інстинктивною формою поведінки, основною метою якої є самозахист і виживання у світі. Але людина, на відміну від тварин, з віком привчається трансформувати свої природні агресивні інстинкти в соціально прийнятні способи реагування, тобто у нормальних людей відбувається соціалізація агресії. Ті ж люди, які не навчилися контролювати свої агресивні імпульси, зазнають труднощів при спілкуванні з людьми. У більш важких випадках, коли агресивна поведінка стає протиправною, такі люди піддаються кримінальному покаранню і ізолюються від суспільства в місця не настільки віддалені. Тут важливо зробити акцент на тому, що дорослим ні в якому разі н
...
Читати далі »
|
Для батьків майбутніх першокласників! Навчання у школі – це новий і надзвичайно складний етап у житті 6-7 річних дітей та їх батьків. Напевно, перед кожним з учасників цієї події стоїть безліч питань, на які вони активно шукають відповідь. Наша психологічна служба допоможе батькам майбутніх першокласників знайти відповіді на питання, які їх хвилюють. Перш за все необхідно знати, що прихід 6-7 річної дитини до школи збігається з психологічною кризою, пов’язаною з необхідністю навчання у школі і необхідністю взяти на свої маленькі плечі ряд обов’язків, які раніше виконували дорослі. Не так важливо, чи вміє дитина читати і писати! Важливим є те, чи психологічно готова дитина до навчання, чи сформовані у неї мисленнєві операції, чи готова дитина сприймати і слухати вчителя, чи готова до навчальних навантажень. Ми даємо приблизний перелік того, що необхідно дитині знати і вміти на кінець дошкільного періоду. Для того, щоб успішно пройти конкурсну співбесіду для вступу до нашої школи, зверніть Вашу увагу на наступну інформацію: Соціально-суспільні, побутові знання Діти знають: - назву нашої країни та її столиці; - прапор, герб України; - назву рідного міста, села, адресу, прізвище, ім’я, по-батькові батьків; - дні тижня, їх послідовність; - назву поточного місяця. Діти вміють розповідати про свою сім’ю; - називати і відрізняти різні частини доби і їх послідовність; - розуміти поняття „вчора”, „сьогодні”, „завтра”, назив
...
Читати далі »
|
Даний тест допоможе вам визначити здібності вашого малюка, і докласти зусилля для кращого його розвитку. Ваша дитина навчилась читати до 6 років : 1.Самостійно – 7 очок 2. За допомогою батьків – 5 очок 3. Читає багато і швидко - 2 очки 4. Цікавиться словниками або енциклопедією - 2 очки
5. Легко навчився читати, але при читанні відчуває утруднення – 1 очко. А також:
Друзі його звичайно старше на 2-3 роки - 2 очки.
Розмовляє з дорослими як рівний - 7 очок.
Задає мудрі (оригінальні ) запитання - 2 очки.
Має свої відповіді на несподівані для нього запитання – 1 очко.
Іноді розсіяний, але завжди здатний зробити цікаві узагальнення – 2 очки.
Дає свою оцінку подіям і вчинкам людей – 1 очко.
Не любить занять, що не потребують великих зусиль – 1 очко.
Реагує на кривду, навіть якщо вона не стосується його самого – 2 очки.
Має почуття гумору – 2 очки.
Має багатий словниковий запас – 2 очки.
Любить складні ігри – 2 очки.
Висока допитливість, потяг до знань – 1 очко.
Любить приймати самостійні рішення – 2 очки.
Його цікавлять початки Всесвітом, людина – 2 очки.
Вчиться легко, без особливих зусиль – 2 очки.
Має розвинуте почуття краси – 2 очки. Підсумок тесту:
Сумуйте отримані очки
-10-13 очок - дитина має певні здібності.
14 і більше очок – дитина має виняткові здібності, постарайтесь їх розвинути. |
Українські народні дитячі ігри як засіб виховання
І.В.Братусь,
магістр з соціальної роботи Манчестерського університету,
керівник проекту "Охорона здоров'я матері і дитини"
Українського фонду "Благополуччя дітей"
(нове ім'я Християнського дитячого фонду) Гра - важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра - це життя.
Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. В.О. Сухомлинський порівнював гру з „величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ".
За словами К.Д. Ушинського, у змісті народної гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.
Видатний лікар та етнолог Є.Покровський називав дитячі ігри „вільним вираженням душевних та фізичних сил дитини". У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г.В.Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи: 1) ігри, де організуючим началом є пісня; б) ігри, де таким началом є діалог, яки
...
Читати далі »
|
Цікаво було б довідатися, яким чином батьки знаходять такий спосіб покарання, який, з їхнього погляду, є найбільш дієвим, а на думку дітей — найбільш несправедливим? Більшість з нас робила саме так. Спостережливі батьки, як правило, здогадуються, що для їхньої дитини має особливу цінність, і здобувають ефективний метод впливу. Свідомо чи ні так виходить — не має значення. При надмірному використанні покарання, тим більше несправедливого, блокується природний стиль прояву індивідуальності. Тим самим подальший розвиток відбувається на основі компенсації. Виникає гіперпотреба в тому, чого нас так завзято позбавляли. Спочатку в дитинстві, а потім і в дорослому житті. Ставши дорослими людьми, ми іноді зовсім по-дитячому побоюємося втратити улюблене задоволення, щось дуже важливе для себе. Захищаючись від можливих батьківських покарань, ми як і раніше стримуємо прояви радості і зберігаємо під великим секретом джерело насолоди. Нижче-наведений тест розповідає про те, як покарання відбиваються на психіці і характері дітей. Яким чином вас карали найчастіше? 1. Ставили в куток. 2. Годинами зі мною не розмовляли. 3. Застосовували тілесні покарання. 4. Обмежували волю. 5. Позбавляли улюбленого заняття. 6. Довго читали нотації. 7. Соромили при друзях і знайомих. 8. Виховували криком і лайкою. 9. Залишали без десерту і солодощів. 1. Ставили в куток Ви болісно сприймаєте будь-яке зауваження на свою адресу. У знайомій компанії або під час
...
Читати далі »
|
Як це не парадоксально, але дітям теж потрібні порядок і правила поведінки — вони на них очікують. Виконання писаних і неписаних законів людського існування робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. Батькам знайомі ситуації, коли їхня дитина, ще немовлям, опинившись поза домівкою, у незнайомому місці, починає вередувати, плакати і заспокоюється, лише повернувшись додому, до звичного оточення. Дорослішаючи, діти інтуїтивно відчувають, що за батьківськими «не можна» прихована турбота про їхню безпеку, благополуччя. За сучасних умов, коли більшість батьків багато працюють, аби забезпечити сім'ю, діти з таких родин часто жалкують, що батьки дозволяють їм дуже багато, навіть те, що заборонено іншим. Вони мотивують це тим, що батькам до них просто байдуже. Проте виникає запитання: чому діти, почуваючись захищенішими за умов встановленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються порушувати ці порядок та правила? Існує багато причин, але найголовніша — діти насправді повстають не проти власне правил і вимог, а проти засобів їх «впровадження в життя», тобто проти силових методів, дій, проти авторитаризму батьків. Тому спробуємо відповісти на інше запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дисциплінованості у дитини? Відомий психолог Юлія Гіппенрейтер сформулювала кілька правил, які допомагають батькам встановлювати і підтримувати безконфліктну дисципліну дітей у родині. Так би мо
...
Читати далі »
|
|