10:35 Українське виховання |
Тему українського виховання дітей та молоді, зокрема, патріотичного, не піднімав хіба лінивий: ліві і праві, русофіли і західники, націоналісти і комуністи, україномовними і російськомовні ... Список стурбованих майбутнім молоді можна продовжувати до скільки завгодно. Але, як це не сумно, жодна з громадських сил не наважилася запропонувати ні здорового, аналітичного погляду на очевидну проблему, ні дієвих технологічних прийомів по її подоланню. У нашій історії були випадки, коли справа виховання підростаючого покоління було на справді високому рівні: згадати, хоча б, скаутські організації Галичині на початку ХХ століття, або - піонерію радянської України. Але, як це не прикро, з набуттям Україною незалежності всі напрацювання в цій галузі пішли прахом. Все було кинуто напризволяще в ім'я швидкої наживи. Не рятує ситуації навіть національно орієнтована сильна Національна скаутська організація України «Пласт». Адже, завдяки спритним ділкам, що паразитує на темі патріотичного виховання української молоді, у свідомості громадянського суспільства засів потворний і загрозливий штамп - патріотичне виховання молоді нації ні до чого. В одному випадку українське виховання - це поспішне забивання молодих умів кон'юнктурної навколополітичною тельбухами і відмивання жалюгідних копієчок, випросила у держави або у спонсора, або ж, в іншому - «забивання» на молодь в принципі, знову таки, обов'язковим жалюгідним поспішним дерибаном виклянченних копієчок. А людина - він же не дурень, в принципі, а молодь - особливо. Тому, поклавши руку на серце, можна чисто по-людськи зрозуміти молоду людину (а в Україну такими є, відповідно до законодавства, громадяни від 14 і до 35 років, і навіть є цілий сектор державної політики, званої молодіжної з відповідним міністерством), якого при словосполученні «патріотичне виховання» починає, в кращому випадку, нудити. Молодий чоловік - він адже всім своїм нутром чує, що клянчащій жалюгідні копійки в панів і держави жебрак і бурчати на інших, стурбований черговим «-ізмом» невдаха не просто не можуть, а не мають права займатися вихованням підростаючого покоління, виходячи, хоча б, з почуття громадського самозбереження і поняття національної безпеки. Повторюю: невдаха-жебрак не може займатися патріотичним вихованням молоді! Адже як зараз відбувається: потрібен молодіжний фестиваль - спонсор (або держава), дай грошики, будь ласка! Потрібен військово-патріотичний дитячо-юнацький табір - дай грошей! Потрібна політична підтримка молодіжної організації у виборчому процесі - дай грошей! Потрібен конкурс - дай грошей! Потрібна допомога - дай грошей! Гроші, гроші, гроші ... Дай! Дай! Дай! Замкнуте порочне коло «гроші за послуги» призводить до простітуірованію свідомості молодих, незміцнілих умов. Особливо, коли ще й бачиш, що навіть за нахабне злодійство грошей, випросила у спонсора на підтримку дітей та молоді, немає ніякого попиту. Тому, питання про те, які цінності та світогляд формуються у спостерігає за всією цією порнографією молодої людини, передбачає страхітливий відповідь. Тому, виходячи зі здорового глузду, тверезого погляду на ситуацію, що склалася, виходячи із громадського інтересу, пропоную своє бачення спільної концепції та технологічних рішень цього непростого питання - патріотичного виховання молоді. Як уже згадувалося вище, я впевнений, що: Жебрак не повинен працювати з молоддю; Невдаха не повинен працювати з молоддю; Питання мови, ідеології та історичні спекуляції є яблуком розбрату і не об'єднують, а сіють ворожнечу в суспільстві, особливо, серед не навчилась критично осмислювати дійсність молоді; Патріотизм не має нічого спільного з ідеологічними спекуляціями, патріотизм - це чітке усвідомлення поваги до ближнього та любові до «Патрія» - землі, предкам, спадкоємцям; Орієнтирами в роботі з українською молоддю можуть і повинні бути одночасно і скаутські організації Західної України початку ХХ століття, і піонерія / комсомол Радянської Україні, і потрібно шукати шляхів, як цього досягти. Здорове суспільство не передбачає наявності в собі ні «п'ятої колони», ні «козла відпущення»; Тільки особистий приклад самозабезпечення, самодостатності, успішності, співчуття, почуття солідарності й активної життєвої позиції молодої людини можуть бути запорукою виховання гідного громадянина гідного суспільства; Необхідно чисто технічне знання як на мінімальній матеріально-технічній базі, за допомогою невеликої інформаційної підтримки перевернути саме уявлення про роботу з молоддю та залучити до активної життєвої позиції безліч молодих людей. Українське виховання має бути предметом суспільної дискусії на цю тему, а не спекуляції про те, хто більше любить «неньку-Україна» і чия мова правильніше і «націоналістично», приміром; Необхідно знання, як поставити роботу з молоддю так, щоб в мінімальному варіанті вивести існування організації на самоокупність, а при максимально технологічному підході - зробити прибутковою. І тільки тоді ми зможемо відвернути нашу молодь від згубного впливу вулиці та фізичного і морального розкладання. Тільки прикладом успішності; Саме тому потрібен не спонсор, який бачить своє вузьке комерційний інтерес і чути не хоче про національну ідею. Потрібен інвестор - справжній національний виробник, який забезпечить критичну трансформацію суспільної свідомості: суспільство має виробляти не товари і послуги, а людину. Економіка повинна трансформуватися в педагогіку. Тільки тоді можливий ривок вперед. Адже тільки сильна, самодостатня молодь може впевнено дивитися в майбутнє і не боїться ніяких перешкод. У свою чергу, я сподіваюся, по крайней мере, на активізацію дискусії з цього питання. Коментарі і здорова критика статті вітаються і заохочуються. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |