Українські народні дитячі ігри як засіб виховання
І.В.Братусь,
магістр з соціальної роботи Манчестерського університету,
керівник проекту "Охорона здоров'я матері і дитини"
Українського фонду "Благополуччя дітей"
(нове ім'я Християнського дитячого фонду) Гра - важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра - це життя.
Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. В.О. Сухомлинський порівнював гру з „величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ".
За словами К.Д. Ушинського, у змісті народної гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.
Видатний лікар та етнолог Є.Покровський називав дитячі ігри „вільним вираженням душевних та фізичних сил дитини". У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г.В.Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи: 1) ігри, де організуючим началом є пісня; б) ігри, де таким началом є діалог, яки
...
Читати далі »
|
Цікаво було б довідатися, яким чином батьки знаходять такий спосіб покарання, який, з їхнього погляду, є найбільш дієвим, а на думку дітей — найбільш несправедливим? Більшість з нас робила саме так. Спостережливі батьки, як правило, здогадуються, що для їхньої дитини має особливу цінність, і здобувають ефективний метод впливу. Свідомо чи ні так виходить — не має значення. При надмірному використанні покарання, тим більше несправедливого, блокується природний стиль прояву індивідуальності. Тим самим подальший розвиток відбувається на основі компенсації. Виникає гіперпотреба в тому, чого нас так завзято позбавляли. Спочатку в дитинстві, а потім і в дорослому житті. Ставши дорослими людьми, ми іноді зовсім по-дитячому побоюємося втратити улюблене задоволення, щось дуже важливе для себе. Захищаючись від можливих батьківських покарань, ми як і раніше стримуємо прояви радості і зберігаємо під великим секретом джерело насолоди. Нижче-наведений тест розповідає про те, як покарання відбиваються на психіці і характері дітей. Яким чином вас карали найчастіше? 1. Ставили в куток. 2. Годинами зі мною не розмовляли. 3. Застосовували тілесні покарання. 4. Обмежували волю. 5. Позбавляли улюбленого заняття. 6. Довго читали нотації. 7. Соромили при друзях і знайомих. 8. Виховували криком і лайкою. 9. Залишали без десерту і солодощів. 1. Ставили в куток Ви болісно сприймаєте будь-яке зауваження на свою адресу. У знайомій компанії або під час
...
Читати далі »
|
Як це не парадоксально, але дітям теж потрібні порядок і правила поведінки — вони на них очікують. Виконання писаних і неписаних законів людського існування робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. Батькам знайомі ситуації, коли їхня дитина, ще немовлям, опинившись поза домівкою, у незнайомому місці, починає вередувати, плакати і заспокоюється, лише повернувшись додому, до звичного оточення. Дорослішаючи, діти інтуїтивно відчувають, що за батьківськими «не можна» прихована турбота про їхню безпеку, благополуччя. За сучасних умов, коли більшість батьків багато працюють, аби забезпечити сім'ю, діти з таких родин часто жалкують, що батьки дозволяють їм дуже багато, навіть те, що заборонено іншим. Вони мотивують це тим, що батькам до них просто байдуже. Проте виникає запитання: чому діти, почуваючись захищенішими за умов встановленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються порушувати ці порядок та правила? Існує багато причин, але найголовніша — діти насправді повстають не проти власне правил і вимог, а проти засобів їх «впровадження в життя», тобто проти силових методів, дій, проти авторитаризму батьків. Тому спробуємо відповісти на інше запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дисциплінованості у дитини? Відомий психолог Юлія Гіппенрейтер сформулювала кілька правил, які допомагають батькам встановлювати і підтримувати безконфліктну дисципліну дітей у родині. Так би мо
...
Читати далі »
|
Готуємо шестирічок до навчання у школі Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства. У складному комплексі якостей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумову та емоційно-вольову. Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові друзі тощо). Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнення пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамоту, читання тощо. Якщо така пізнавальна активність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сторонні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює неспроможність дитини взяти на себе обов'язки учня. Навчання в сучасній школі потребує також розумової готовності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким колом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мисленням (вони повинні здійснювати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо), які дають змогу систематично спостерігати за предметами та явищами, виокремлювати
...
Читати далі »
|
Як навчити дитину успішності? Ви, звичайно ж, бачили мультиплікаційний фільм "Том і Джері", де собака Спайкс учив своє цуценя. Цуценя ганяло Тома, якого Спайкс змусив підігравати йому. Цуценя починало гавкати, а кіт "в жасі" забирався на дерево. А Спайкс говорив: "Синок, у тебе ЗНОВУ ВИЙШЛО"! Для дитини цей обман непомітний, але в результаті у нього формується упевненість: "Я МОЖУ справлятися з виникаючими ситуаціями - у мене це вже кілька разів вийшло"! І дитина таким чином "імунізується" до неминучих майбутніх невдач. Чи повинен дорослий піддаватися дитині в грі? Часто навички і здібності дорослого в тій або іншій грі не йдуть ні в яке порівняння із здібностями дитини. І він легко переміг би дитину навіть в його улюбленій грі. Але якби мама і тато так робили, то виростили б невдаху, який був переконаний, що за щоб він не взявся, у нього все одно нічого не вийде. Треба дуже тонко піддаватися дитині для того, щоб вона отримала успіх. Але і перестаратися в "грі в піддавки" не можна. Дитина повинна привчитися перемагати, додаючи при цьому максимум своїх зусиль для цього. Чим більше малюк перемагатиме в такому режимі, тим більше імунним до невдач він буде. У потрібні моменти гри дуже тонко, глибоко розраховано, робіть помилку для того, щоб ваші син або дочка, врешті-решт, виграли партію. Будуйте свою гру так, щоб дитина і не запідозрила обман і не почала спочивати на лаврах. Обов'язково в житті вашої дитини щось виходитиме не так, як їй хочеться. І
...
Читати далі »
|
Щеплення необхідно проводити у призначені педіатром терміни, і чим більше ви точні, тим вище профілактична ефективність. Це обов'язково слід враховувати при плануванні, наприклад, літньої відпустки; непогано б і самим поцікавитися, коли і яке щеплення необхідно робити.
Кожна країна світу має свій, затверджений відповідним державним органом календар профілактичних щеплень. Цей календар враховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік конкретних хвороб, для попередження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.
У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?
В організм вводиться медичний препарат - вакцина. У відповідь на введення вакцини організм виробляє особливі клітини - специфічні антитіла, які і захищають людину від відповідної хвороби.
Кожна з вакцин має свої строго певні показання, протипоказання і строки застосування, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньошкірно). На кожну вакцину організм реагує по-різному. У деяких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших - необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичні слова - вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації - домогтися вироблення специфічних антитіл в кількості, достатній для профілактики конкретної хвороби. Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово знижується, і необхі
...
Читати далі »
|
|