Роль виховання оцінюється по-різному - від затвердження його повної безглуздості (при несприятливій спадковості й поганий вплив середовища), і до визнання його єдиним можливим засобом зміни характеру людини. Найважливіше завдання виховання - виявлення схильностей і талантів, розвиток дитини у відповідності з її індивідуальними особливостями, здібностями і можливостями.

Залежність виховання від ступеня розвитку.

Спеціальні дослідження показали, що виховання може сприяти розвиткові якостей, лише частково опираючись на закладені можливості. Впливаючи на розвиток дитини, виховання саме залежить від розвитку, спираючись на досягнутий рівень розвитку.Цілі і методи виховання повинні відповідати не тільки рівнем розвитку, вже досягнутого дитиною, але й «зоні його найближчого розвитку». Тільки те виховання визнається гарним, яке йде вперед розвитку, формує особистість виховання. Виховання являє собою розвиток, що орієнтується на процеси, які ще не дозріли, але перебувають у стадії становлення.

Цілі виховання, як і цілі будь-якої людської діяльності, є вихідним моментом у побудові всієї системи виховання, її змісту, методів, принципів.Мета - ідеальна модель результату діяльності. Мета і завдання виховання  заздалегідь обумовлена уявленням про результат виховного процесу, про якості, стані особистості, які передбачається сформувати. Вибір цілей виховання не може бути випадковим.Як показує історичний досвід, цілі виховання формуються під впливом мінливих потреб суспільства і під впливом філософських і психолого-педагогічних концепцій. Динамізм, варіативність цілей виховання підтверджуються і сучасним станом цієї проблеми.Сучасна педагогічна практика керується двома основними концепціями цілей виховання:прагматичної;гуманістичної.Прагматична концепція, утверджена з початку XX в. в США і зберігається тут до теперішнього часу під найменуванням «виховання заради виживання». Відповідно до цієї концепції, школа повинна виховувати насамперед ефективного працівника, відповідального громадянина й розумного споживача.Гуманістична концепція, яка має багато прихильників , виходить з того, що метою виховання має бути надання допомоги особистості в реалізації всіх закладених у ній здібностей і талантів, у здійсненні нею власного «Я».Крайнім вираженням цієї концепції є заснована на філософії екзистенціалізму позиція, яка пропонує взагалі не визначати цілей виховання, надаючи людині право вільного вибору напряму саморозвитку і обмежуючи роль школи лише представленням інформації про направлення цього вибору.Традиційною для Росії, як це показано в гл. 2, є виховна мета, відповідна гуманістичної концепції, що орієнтується на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Формально вона зберігалася і в період радянської влади. Однак панувала в цей період марксистська ідеологія жорстко пов'язувала можливість досягнення цієї мети з комуністичним перетворенням суспільства.Гуманістичний ідеал виявив свою стійкість, зберігшись і в пострадянській Росії в умовах докорінної зміни соціальних цілей, коли комуністичні установки змінилися демократичними.У цій обстановці в сучасній Росії відбулося відродження гуманістичних цілей виховання, сформульованих в найбільш повному вигляді ще К.Д. Ушинським і розвинених у творчості кращих радянських педагогів, таких, як Сухомлінский В.Ф. Шаталов. Сьогодні мета виховання формулюється як надання допомоги особистості в різнобічному розвитку. У Законі «Про освіту» сказано, що освіта служить здійсненню «формування загальної культури особистості, і її адаптації до життя в суспільстві, допомоги в усвідомленому виборі професії» (ст. 9, п. 2.). Освіта, згідно Закону, має забезпечити самовизначення особистості, створення умов для її самореалізації (ст. 14, п. 1).Таким чином, вічну педагогічну проблему про пріоритет у вихованні інтересів особистості або інтересів суспільства, Закон вирішує на користь особистості, заявляючи про прихильність вітчизняної системи освіти гуманістичної концепції виховання.Оскільки мета виховання відрізняється деякою абстрактністю, надмірної спільністю, вона конкретизується, уточнюється з помошио формулювання комплексу завдань виховання. Завдання виховання в сучасній системі  освіти виділяються наступні:формування в кожного вихованця ясною смисложиттєвих установки, відповідної природним задаткам і конкретному індивідуальному соціальному положенню;гармонійний розвиток особистості, її моральних, інтелектуальних і вольових сфер на основі її природних і соціальних можливостей і з урахуванням вимог суспільства;оволодіння загальнолюдськими моральними цінностями, гуманістичним досвідом Вітчизни, покликаними служити міцним фундаментом всього духовного світу особистості;формування активної громадянської позиції, відповідної демократичним перетворенням суспільства, правам, свободам і обов'язкам особистості;розвиток активності у вирішенні трудових, практичних завдань, творчого ставлення до виконання своїх виробничих обов'язків;забезпечення високого рівня спілкування, взаємин у навчальному і трудовому колективі на основі сформованих соціально значущих колективних норм.Реалізація цілей і завдання виховання забезпечується спільними зусиллями всіх його учасників:

1. Викладачів, консультантів, тренерів, керівників усіх рівнів. Саме вони є суб'єктами виховного процесу, несуть відповідальність за його організацію та ефективність.«Вихователь, поставлений обличчям до обличчя з вихованцем, - говорив Ушинський, - в собі укладає всю можливість успіхів виховання».

2. Але це не означає, що процес виховання може реалізуватися без будь-якої участі його об'єкта, тобто самого вихованця. Сам вихованець може або сприймати виховні впливи, або чинити опір їм - від цього у величезній мірі також залежить ефективність виховної діяльності.

3. Третім учасником виховного процесу є той колектив, в якому, як правило, він здійснюється. Колектив має великий вплив на кожного свого члена, причому цей вплив може бути як позитивним і негативним. Колектив, навчальна чи робоча група самі можуть бути об'єктом виховання з боку викладача, керівника.

4. І нарешті, ще одним активним учасником виховного процесу є та велика соціальна макросередовище, в якій існують навчальні та трудові колективи. Соціальна середу, навколишня дійсність, завжди виступає в якості потужного фактора, що робить величезний вплив на результати виховання.Отже, виховання - це складний, багатофакторний процес.