22:33 навчання +і виховання |
| Щоб існувати, розвиватися, зберегти, захистити себе, люди повинні були не просто добувати їжу, одяг, будувати житла, а ще й передавати накопичений життєвий досвід своїм дітям, новому поколінню. Спочатку, звичайно, дитина засвоював цей досвід через просте наслідування дорослим. Поступово в громадах з'являються спеціальні люди, в обов'язки яких входило виховання і навчання дітей. У Греції їх називали дидаскалов, в Росії це були дядьки, мамки. У народів Півночі вихованням і навчанням дітей займалися шамани, самі шановні в стійбища люди, які «все знали, спілкувалися з духами, вміли їх задобрити і умилостивити». І незважаючи на те що навчання і виховання здійснювали вже в глибокій старовині, вони важкі і зараз як для сучасного вчителя і вихователя, так і для сім'ї, дитячого садка, школи та інших дитячих виховних установ. Здавалося б, людство, в процесі свого історичного розвитку накопичили величезний всебічний досвід з підготовки підростаючого покоління до життя, творчості, творення, спілкуванню, не повинна допускати нових помилок в цьому процесі. На практиці ж ми маємо зворотне: чим більше ми дізнаємося про дитину, про закономірності його розвитку, тим з великими труднощами доводиться нам стикатися. І це не випадково. Складніше стає життя суспільства, складніше стає навчати і виховувати дітей. Так, колись навчали і виховували родина і громада, колись можна було створити закрите навчальний заклад типу Царскосельского ліцею, колись ми говорили, що школа є центром виховання. Тепер ситуація змінилася. Ми вже неодноразово підкреслювали, що навчають і виховують дітей не тільки сім'я, дитячий сад, школа, а й вся навколишня дитини середу. Причому ні школу, ні дитячий сад, ні сім'ю не можна «закрити» навіть на дуже короткий час від зовнішніх впливів, які, на жаль, не завжди позитивні. До вищесказаного додаються й інші труднощі: це і постійно народжуються «педагогічні прожекти», не завжди відповідні істинним цілям навчання і виховання, і альтернативні навчальні заклади, де нерідко процес навчання ставиться в залежність від доходів родини учня, і багато іншого. У подоланні всіх труднощів учитель, вихователь повинен керуватися наступними педагогічними заповідями: - Пам'ятайте, що навчання і виховання завжди підпорядковані цілям. На всьому історичному шляху розвитку навчання і виховання цей процес був цілеспрямованим; - Необхідно знати, що провідним умовою ефективного навчання і виховання є принцип діяльності, що передбачає обов'язкове включення дитини в будь-яку навчальну, розвиваючу і виховує діяльність як її суб'єкта; - Необхідно якомога ширше використовувати спілкування як всередині дитячого колективу, так і між різними віковими групами. . . . Вчення книжкове - це не навчання простий грамотності, а систематичне шкільне викладання. . . Дітей «навмисною чади», т. е. старших дружинників, кня-Жих мужів, бояр набирали не для того, звичайно, щоб виховувати з них паламарів або навіть рядових священиків, а для того, щоб створити освічених людей і державних діячів, здатних підтримувати спілкування з тією ж Візантією та іншими країнами. Б. Д. Греков Отже, виховання - це процес передачі новому поколінню накопиченого людством досвіду матеріальної та духовної діяльності, досвіду спілкування людей, історично сформованих відносин людини до світу, до природи і суспільства; це процес передачі культури, процес включення дитини в життя в якості активного її суб'єкта. Виховання - це історично конкретне суспільне явище, особливість якого полягає в тому, що за своїм призначенням вона виконує соціальну функцію підготовки дітей до участі у виробничій і духовної діяльності, в суспільному житті в цілому. Призначення виховання в самому широкому сенсі слова полягає в тому, щоб підготувати продуктивні сили суспільства, дати необхідні знання відповідно до вимог виробництва, з соціальними вимогами суспільства в цілому чи окремих її соціальних, етнічних або національних спільнот, розвинути кожну окрему особистість. Отже, виховання обов'язково передбачає наявність цілей, які задаються або всім суспільством, або його складовими - соціальними, національними та ін Цілі виховання представляють систему вимог до якостей особистості, які необхідні для збереження подальшого розвитку даного суспільства, соціальної, національної або етнічної спільності. Таким чином, у вихованні обов'язково існує система норм, правил, приписів, специфічним способом регламентують поведінку, діяльність, обу-чення і ставлення людини. Вони складають специфічну для даної спільності систему цінностей: моральних, естетичних, ідеологічних та ін Педагогічна наука, і зокрема теорія виховання на основі соціальних цілей - вимог суспільства до якостей, необхідних людині, і з урахуванням психологічних і педагогічних закономірностей розвитку особистості, розробляє зміст, методи і форми організації виховного процесу. Тут потрібно чітко визначити, що може зробити школа, сім'я, неорганізована середу, навколишнє дитини; якими способами можливо протистояти негативним впливам, якими об'єднати виховні впливу різних соціальних інститутів, як організувати навчання, праця та інші види діяльності дітей, щоб вони давали максимальний виховний ефект . Це вже буде педагогічна виховна система, основу якої складають сім'я і школа. Навчання - це процес передачі наукових і буденних знань підростаючому поколінню і функціонування на їх основі творчого мислення, теоретичного і ціннісного ставлення до світу, наукового світогляду і розвитку загальних і спеціальних здібностей. Навчання як соціальне явище виникло також з перших років існування людства для передачі новому поколінню умінь, необхідних для збереження і продовження життя роду, громади. Це були вміння, пов'язані із задоволенням насущних потреб: в їжі, одязі, житлі і передавалися вони методом, який в даний час називається «діяльність за зразком», або «роби, як я». (Цей спосіб зберігся і до теперішнього часу, наприклад при навчанні багатьом трудовим операціям.) Для навчання характерно взаємодія двох діяльностей: викладання і навчання. Перша відноситься до вчителя (хоча цю функцію може виконувати й інше джерело інформації: навчальна машина, книга і т. д.), друга - до навчається, учневі. Навчання - цілеспрямована діяльність, цілі якої розкриваються через зміст навчання, що представляється в навчальних планах, програмах, підручниках та інших навчальних посібниках. Навчання може здійснюватися як індивідуально, так і колективно. Індивідуальне навчання можливо з тієї причини, що наукове знання не залежить від характеру загально-дарських відносин, від системи цінностей окремих соціальних і національних груп. Воно об'єктивно і має єдину цінність - істину. Тому для навчання велике значення мають стандарти, що характеризують рівень навчання - рівень необхідних знань для певних вікових груп, для того щоб можлива була система безперервної освіти, наступність різних видів навчальних закладів: від дошкільних установ до вищих навчальних закладів. Навчання і виховання може бути загальним для всіх (загальноосвітня школа) і диференційованим, при якому здійснюється розподіл учнів за інтересами (гуманітарні, математичні, біологічні та інші класи) і за здібностями (школи для обдарованих дітей). Навчання в школах різних типів та інших навчальних закладах реалізується через уроки, лекції, семінари, домашню самостійну роботу і т. д. http://vospitanie.at.ua/ Навчання є одним з провідних засобів виховання, тому що саме воно формує у людини систему норм, правил, поглядів, з якими він підходить до оцінки та аналізу явищ навколишнього світу, вчинків та поведінки людей і своїх власних вчинків. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |