18:28 виховання правової культури |
| Довгий час культура розумілася як сукупність матеріальних і духовних багатств, цінностей накопичених людиною у процесі суспільно-історичного розвитку. У науковій літературі відсутній єдиний підхід до розуміння культура. Одні вчені дають або загальні, що носять обов'язковий характер визначення, а інші автори зупиняються на окремих сторонах культури. Наприклад: Соколов визначає культуру як сукупність матеріальних і духовних продуктів людської діяльності, організаційних форм службовців суспільству, а так само духовних процесів і станів людини та видів його діяльності. Інший вчений Артамонов під культурою розуміє сукупність форм в яких знаходить відображення суспільно-історична практика. Усі наявні науково літературні підходи до розуміння культури можна поділити на 3 великі групи: антропологічні, соціологічний, філософський. При антропологічному підході культура розуміється як культура всіх благ створених людиною. З точки зору соціологічного підходу культура трактується у вигляді сукупності духовних цінностей. Культура виступає компонентом суспільного життя. При філософському підході до розуміння культури вона розглядається як історично визначений рівень розвитку суспільства, а так же творчих сил і здібностей людини. Правова культура - це різновид громадський культури. Виділяють інші види культури: політичну ... Деякі автори вважають, що правова культура це високий ступінь знання, розуміння права, а так само здатність повного і правильного здійснення правових норм. Даний підхід не вірно відображає культуру, це суперечить дійсності. Найбільш адекватно природа правової культури отримала визначення в роботах Сальникова В.П. Автор вказує на те, що правова культура суспільства є різновидом суспільної культури, що відбиває певний рівень правосвідомості, законності, вдосконалення законодавства і юридичної практики і охоплює всі цінності, які створені людьми в області права. Правова культура - це сукупність всіх позитивних компонентів правової діяльності втілили досягнення правової думки, техніки і правової практики. Структура правової культури. Як елементи правової культури суспільства виступають компоненти юридичної надбудови. В юридичній літературі немає єдності у визначенні елементів структури: виділяють за кількістю і якістю. Наприклад: Семітко А.П. вважає, що елементами правової культури є рівневі стану, тобто ступеня правового розвитку таких компонентів правового життя суспільства як правові тексти; правова діяльність; правосвідомість; носії правової культури. На думку Каменської В.І. і Ратинова А.Р. до складу правової культури входять: 1) право як система норм 2) правовідносини 3) Правові установи як система державних органів 4) правосвідомість 5) правова поведінка. Судячи з наведених позиціях всі автори з тими чи іншими застереженнями розуміють структуру правової культури як сукупність фундаментальних правових явищ суспільства, а саме права, правосвідомості, правових відносин, правових установ взятих у певному рівневому стані. Види правової культури суспільства. Правову культуру, так само як і правосвідомість, можна поділити на правову культуру суспільства і правову культуру особистості. Правова культура особистості відтворює матеріал і духовну сферу права. Цінності, накопичені правової історії народу, а так само юридичну практику. Рівень правової культури суспільства характеризується наступними показниками: 1) Це стан правосвідомості громадян та посадових осіб держави. 2) Рівень досконалості чинного законодавства. 3) Рівень законності і правопорядку. 4) Рівень розвитку юридичної техніки. 5) Рівень культури правотворческих і правозастосовних органів. Правова культура особистості - це знання, розуміння і усвідомлення виконання вимог права в повсякденній діяльності людини. Індивідуальна правова культура, так само як і правова культура суспільства, явище внутрішньо складне, не однорідне. Вона характеризується наступним показниками: індивідуальна правова культура передбачає правову освіченість людини, знання чинного законодавства. Наявність мінімальних практичних навичок та вміння користуватися цими знаннями в конкретній життєвій ситуації; це усвідомлене дотримання і виконання вимог юридичних норм; правова активність особистості. В залежності від рівня виділяють наступні види індивідуальних правових культур: - Буденний - Професійний - Доктринальний Повсякденна правова культура зупиняється на поверхні правових явищ, результатом цього виду правових культур є не глибокі звернення правових культур. За допомогою цього виду не можна правильно оцінити всі сторони юридичної практики. Специфіка повсякденного культури полягає в тому, що вона не піднімалася до рівня теоретичних відокремленні, використовувалася людьми в їх повсякденному житті. Професійний рівень правової культури складається в осіб спеціально займаються правовою діяльністю. При безпосередньому зіткненні з правовими явищами у них виробляється професійний рівень правової культури. Цьому виду властиво більш високий ступінь розуміння права, але відповідно зі своєю діяльністю. Доктринальна правова культура являє собою наукові знання про сутність, характер і взаємодію правових явищ, а не якихось окремих проявів. Цей вид правової культури виробляється колективними зусиллями вчених юристів, політичних діячів, досвідом практичних працівників, які здійснюють діяльність у сфері правозастосування. Поняття правового виховання. Правосвідомість і правова культура людей різних соціальних спільнот складається під впливом різного поєднання факторів. Цей процес охоплюється поняттям правовиховної діяльності. У юридичній науці склалося 2 підходи до правозастосовчої діяльності: це правове виховання особистості і правове формування особистості. Правове виховання особистості - це цілеспрямований, організований, навмисний і педагогічний процес впливу на свідомість людей за допомогою системи спеціально створених правовиховній форм, засобів і методів з метою формування високого рівня правосвідомості та правової культури. Правове формування особистості це весь багаторазовий процес формування правової культури і під впливом різних факторів. Правове формування особистості та правове виховання особистості співвідносяться як ціле і частина. Це означає, що правове формування особистості включає в себе не тільки процес правового виховання особистості, а й інші процеси, які носять ненавмисний характер впливу на свідомість особистості. Правове виховання виконує 2 основні функції: передача певної суми правових знань, навичок і умінь, необхідних для нормальної життєдіяльності; формування правових ідей, почуттів, переконань у свідомості виховуваних на відміну від інших видів соціального виховання особистості специфіка правового виховання полягає в наступному: 1) його вихідною базою виступає система правових норм. 2) До відома громадян доводяться встановлені державою правові предпісанія.3) Воно грунтується на можливості державного прінужденія.4) Цей вплив здійснюється на всіх суб'єктах права.5) Воно здійснюється в спеціальних правових формах і з використанням спеціальних засобів і методов.6) правове виховання здійснюється особами мають юридичну освіту. Правове виховання - це складна система; в системі правового виховання виділяють специфічні елементи і суб'єкти, це ті хто здійснюють правовиховної вплив, до них належать державні громадські організації. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |