Єдина програма правового виховання

Ефективно і проведення правових олімпіад загальношкільного характеру - це кращий показник роботи школи в даному напрямку.

Щоб успішно організувати правовиховні роботи, перш за все, необхідно зрозуміти, що таке правового виховання. Відразу ж необхідно зробити застереження, що єдиного розуміння терміна «правове виховання» сьогодні немає. Одні під правовим вихованням розуміють навчання правових знань і формування розуміння необхідності цього знання. Інші вважають, що праве виховання - це формування поваги до права, закону, а також навичок виконання правових норм. Треті бачать у правовому вихованні цілеспрямовану діяльність вихователя правового навчання формуванню у підростаючого покоління певних переконань, потреб та інтересів, ціннісних орієнтацій і установок поведінки. Між тим правове виховання слід розглядати, як вельми місткий і багатогранний процес, змістом якого, насамперед, є правова просвіта, навчання основам права. Але це не тільки збагачення знань воспитуемого про право, закон, правової діяльності, але і цілеспрямований вплив на свідомість з метою формування у людини досвіду поведінки відповідно до чинної правової нормою. Сааді говорив: «Кіт навчився наукам, але не застосовує їх, схожий на того, хто зорав, але не сіє». Важлива складова частина правового виховання - формування шанобливого ставлення до права, закону, розуміння їх цінності і необхідності безумовного виконання правової норми. Ця сторона правового виховання важлива тим, що завдання побудови правової держави вимагає, щоб шанобливе ставлення до права стало особистої ціннісної установкою людини. Сухомлинський писав: «Виховання тільки тоді стає творінням людини, коли бурхливі пристрасті володіють юними серцями». Суворе дотримання вимог правової норми - це результат внутрішньої боротьби «за» і «проти» і щоб людина з честю вийшов з цієї боротьби, необхідні такі вольові якості, які допомогли б йому перемогти самого себе, т. тобто психологічна готовність до такої боротьби. У людини повинна сформуватися здатність удосконалювати позитивні свої якості і протистояти негативним. Відомий педагог А. Детеровіч відзначав, що виховання можна вважати закінченим тоді, коли людина настільки дозріла, що володіє силою волі самого себе утворювати, знає способи і засоби, як цього досягти. У процесі виховання велике місце займає внутрішня переробка особистістю зовнішніх впливів. Особистість - це не дзеркало, пасивно відбиває вплив зовнішнього світу. Дослідження вчених показують, що в розвитку особистості вплив зовнішніх факторів здобуває свою значущість тільки тоді, коли вони переломлюються в індивідуальних позиціях людини, в його ставленні до цих факторів, а також в практичній реалізації цього особистісного ставлення в його діях і вчинках. На практиці увага педагога, вихователя нерідко концентрується лише на організації зовнішнього впливу на особистість, процес же внутрішньої переробки цих впливів часто випадає з їх поля зору. Між тим дуже важливо знати, як молода людина осмислює, переживає зовнішній вплив, як реагує на нього. Слід пам'ятати, що формування такої психологічної готовності - це не стихійний процес, а результат повсякденного напрямного впливу суб'єктів виховання. Розвиток людини не можна зводити до засвоєння соціального досвіду, до простого поповнення знань, умінь, навичок. Розвиток знаходить своє вираження, насамперед, в якісній зміні психічної діяльності людини, у формуванні в нього нових якостей, рис характеру. Цей процес не завжди йде правового навчання висхідній, без конфліктів і протиріч. Виховний вплив правового навчання різному переломлюється через призму індивідуальної свідомості та особистого досвіду людини, через різні відносини його з предметами і явищами навколишньої дійсності, до інших людей. Ці впливи не завжди узгоджені. Нерідко вони діють у протилежному напрямку. Звідси суперечливість правового виховання. У практиці нерідкі випадки неузгодженості в діях різних суб'єктів правового виховання, між громадською думкою та особистими інтересами воспитуемого, між бажанням правильно поступати і можливістю діяти відповідно до бажань, між зовнішніми вимогами і внутрішніми прагненнями воспитуемого, між цілеспрямованим і стихійним впливом навколишнього середовища. Подолання цих протиріч займає велике місце в складному процесі формування особистості і багато в чому залежить від педагогічної майстерності вихователя. Правове виховання - це багатофакторний процес. Його ефективність залежить від багатьох чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру. Правове виховання людини, в тому числі і молодого, відбувається, по-перше, під впливом матеріальних умов життя суспільства, і існуючих суспільних відносин, і побутових умов, і природного середовища, і, нарешті, спадковості, т. тобто факторів незалежних від волі людей, а по друге-,-свідомої діяльності людини, що виражається в виховному впливів сім'ї, дитячого садка, школи, коледжу, ліцею, вузу, громадських об'єднань, органів самоврядування громадян, органів державної влади, засобів масової інформації, літератури, мистецтва, кіно, театру, культурно-освітніх установ і т. д. Правове виховання тривалий процес. Він починається практично з пелюшок і триває все людське життя. Французький матеріаліст 18 сторіччя Гальвецій говорив, що все життя є, власне кажучи, лише одне виховання. Але самий благодатний період, молоді роки, коли центральна нервова система людини відрізняється найбільшою пластичністю і сприйнятливістю. Формування правової свідомості та правової активності - справа не одного дня. Результати правового виховання виявляють себе не так швидко як результати навчання. Для того, щоб можна було сказати щось певне про результати правового виховання необхідно тривале спостереження за воспітуемим, причому в різних умовах, в різній обстановці. Правове виховання - процес багатоступінчастий. На першому ступені молоді люди засвоюють правова поведінка в сім'ї, в освітньому закладі, в суспільстві. На другий вони засвоюють правові знання, отримують уявлення про правову дійсності. На третьому ступені у них виробляються вміння, навички діяти відповідно до отриманими знаннями. На четвертій сходинці йде подолання негативного і формування поважного ставлення до права, позитивних почуттів. На п'ятому ступені йде формування вольової готовності діяти у відповідності з отриманими знаннями, навичками, переконаннями. Зрозуміло, різкої межі між цими ступенями немає. Не у всіх вони однаково розвиваються і протікають. Правовиховної роботи властивий концентризм, т. тобто постійне повернення до пройденого з послідовним розширенням і поглибленням знань, умінь, переконань, почуттів, вольової готовності. Правовиховної процес не можна розглядати як одностороннє цілеспрямований вплив вихователя на воспитуемого. У правовиховній процесі беруть участь дві сторони: з одного боку вихователь, з іншого - вихованець. Причому, обидва є активними учасниками цього процесу. Якщо вихователь виступає, як активна сторона, а виховуваний, як пасивна, виховний ефект буде найнижчий. Необхідно щоб, у цьому процесі брали активну участь і вихователь і вихованець. Виховний процес буде тоді високо ефектним, коли вихованець не тільки сприймає те, що йому передається, але і сам прагне до пізнання, до практичного застосування своїх знань. У теж час правове виховання не можна розглядати як процес з двома учасниками: вихователем і воспітуемим. Правовиховної процес - це широкий фронт виховного впливу, в якому беруть участь і педагог і батьки, і громадськість і навколишні, т. тобто вся соціальна середа. Правове виховання - це організаційна робота. А. С. Макаренко говорив: «Виховна робота - є, перш за все, робота організатора». Ефективність правовиховної роботи багато в чому залежить від координації зусиль, організованих дій різних учасників правовиховної процесу. Процес виховання обов'язково включає організацію життя і діяльності молодих людей, створення правильних стосунків в молодіжному колективі залучення батьків та громадськості до виховання поростає покоління. Організаторами правового виховання молоді виступають держава, органи самоврядування громадян, керівники освітніх установ, вихователі, вчителі. Правове виховання молоді - це діяльність, спрямована в майбутнє. У процесі правового виховання підростаючого покоління вирішуються завдання не стільки сьогоднішнього дня, скільки перспективні. Вище вже говорилося, що за молоддю майбутнє, від неї залежить, чи буде у нас побудовано правову державу, громадянське суспільство. Тому що формуються в процесі правового виховання молоді якості повинні випереджати досягнутий рівень духовного та морального розвитку нашого суспільства. Однак не слід відриватися і від реального життя, від поточних завдань, вирішення яких забезпечує вирішення перспективних завдань. Правове виховання-це складова частина всього виховного процесу, метою якого є формування соціально активної особистості. Правове виховання можна розглядати ізольовано від інших видів виховання: політичного, морального, трудового, естетичного, фізичного. Все це-взаємозв'язані ланки однієї системи. Якщо виключити хоча б один елемент цієї системи, задача виховання підростаючого покоління залишається невирішеною. Результати правового виховання залежать від того, наскільки продумано, цілеспрямовано, комплексно ведеться весь виховний процес. Зв'язок правового виховання з іншими верствами виховної роботи двояка. З одного боку - це важлива складова частина процесу формування всебічно розвиненої особистості. З іншого - усвідомлення людиною правової норми, вироблення правової поведінки, шанобливого ставлення до права. Психологічна готовність діяти відповідно до вимог суспільства приходить завдяки активному впливу інших верств культури. Правове виховання проходить на основі, перш за все, осягнення елементарних понять про добро, зло, гарне і погане, справедливе і несправедливе, що можна робити і чого не можна робити. Будь-яка поведінка людини, в тому числі правомірне або неправомірне, оцінюється, перш за все, з моральних позицій. Хуліганство-це не тільки протиправне діяння, але, перш за все, аморальне. Порушення трудової дисципліни - це не тільки невиконання норм трудового права, але і аморальна дія. Тому правового виховання завжди повинно передувати моральне виховання. Воно є основою правового виховання, а правове виховання підсилює дієвість моральних норм. Великий правовиховної потенціал закладений в політичному, трудовому, естетичному, фізичному і навіть релігійному вихованні. Політичне виховання поглиблює правове. Трудове виховання тісно пов'язане з формуванням правової поведінки (дисципліна, організованість). Правомірне, як і моральну поведінку завжди сприймається, як прекрасне, високо естетичне. Фізичне виховання дає розуміння меж застосування фізичної сили. Релігійні поняття несуть людинолюбство, лежать в основі правових заборон, посягання на життя, здоров'я, честь та гідність, на мир, безпеку і т. д.

Таким чином, ми бачимо, що правове виховання проникає в усі види виховної роботи і в теж час як би не реагує в собі норми політичного, морального, естетичного, трудового, релігійного поводження. Народжені в надрах морального, політичного, трудового, естетичного, релігійного виховання, вливаючись в нього, правове виховання як би завершує весь виховний цикл.