В найзагальнішому сенсі формування сприйнятливості людини до позову до прекрасного, існуючому в творіннях людини і в природі. При цьому розуміється, що щось вже створене і сприймане в його даності. У різні епохи підкреслювалося воспитат. значення різних видів позов-ва: напр., музики - в античності, літератури - в 19 в., у наст. час прагнуть виявити воспитат. можливості всіх сфер позов-ва. Мн. педагоги розглядають Естетичне виховання перш за все як вивільнення спонтанної експресії дітей - погляд, висхідний до руху "нового виховання" поч. 20 в.

У педагогич. теорії естетичного виховання часто пов'язується лише зі сферою почуттів і уяви і відділяється від інтелектуального виховання, морального і т.д. Естетичне виховання здійснюється лише через особисте естетичний. переживання. Від Естетичне вихованняяк виховання особистості зазвичай відмежовується професійне мистецтв. виховання - формування определ. умінь і навичок у сфері тієї чи іншої мистецтв. дисципліни.Вплив позов-ва на людину викликало інтерес уже з давніх часів: вчення піфагорійців про вплив музики на душу, ідеї Платона про позов-ве, формуючому моральні установки і створює внутр. гармонію людини, концепція Аристотеля про очищающем впливі позов-ва (див. Катарсис) і т.д. Самий термін "Е. в." пов'язаний з "Листами про Е. в." Ф. Шиллера (1795), в яких обгрунтовувалася можливість подолання внутр. протиріч між чуттєвою і морально-розумною природою людини завдяки посредствующей ролі позов-ва і творч. естетичний. діяльності - грі (Естетичне вихованняу широкому сенсі). Однак концепція Шіллера мало вплинула на різнорідну практику Естетичне вихованняв 19 ​​в., виходила, з одного боку, з уявлень про позов-ве як вишуканому та сублімованому розвазі, а з іншого - з багатообразних "соціальних" теорій позов-ва і його призначення, що отримали велике поширення в 19 ст. і підкреслювали спільність естетичний. і соціальних ідеалів. Так, представники утопічного соціалізму - Фур'є у Франції, У. Морріс в Англії - акцентували роль позов-ва і краси у формуванні гармонійно розвиненої особистості, звернули увагу на соціальну та естетичний. значимість вільної праці в процесі виховання. Дж. Рескін, критикуючи антіестетіч. наслідки індустріалізації, висунув своєрідну утопію "прекрасного для всіх". Рус. рев. демократи, особливо Чернишевський, розвинули уявлення про позов-ве як дзеркалі соціального життя і одночасно - "підручнику життя". Соціально-воспитат. значення позов-ва підкреслювали Гюйо (позов-во як засіб "передачі соціальних почуттів") і Л. Толстой, який бачив призначення позов-ва в нравств.-реліг. об'єднанні людей через "зараження" їх почуттям, загальним моральним переживанням. Марень і ідеалам супроводжували широкі товариств. кампанії з метою зробити позов-во більш доступним новому споживачеві - "публіці" (термін з'явився тільки в 19 в.). Масове поширення позов-ва, пов'язане, зокрема, з успіхами його технич. відтворення в 19-20 ст., гостро поставило питання про адекватність його сприйняття і розуміння масової лит., музейної, театр., концертної, кінематографіч. публікою. З кінця 19 ст. виникають многочисл. т-ва, які поставили собі за мету поширення позов-ва і естетичний. культури (междунар. т-во вчителів малювання, яке пропагує зобразить. культуру в широкому сенсі, з 1954 існує як "Міжнар. про-во виховання позов-вом", INSEA; з 1953 існує аналогічне "Міжнар. про-во муз. виховання" ). У сірий. 20 в. виник широкий педагогич. рух "виховання позов-вом" (назв. одній з робіт Г. Ріда), що виходить з того, що позов-во може стати основою формування цілісної особистості людини. Тим самим Естетичне вихованнястає одночасно своєрідним моральним і інтелект. вихованням людини, активізацією його творч. сил і уяви. Ці три аспекти формування цілісної чоловіче. особистості і характеризують завдання естетичногго виховання. Найдавнішою традицією Естетичне вихованняє переконання в спорідненості добра і краси і, след., в збігу естетичний. і морального виховання. Вже стародавні греки вказали два можливих шляхи нравств. виховання за допомогою позов-ва. Платон вважав, що морально виховувати можуть лише зразки власне моральної поведінки, формувати внутр. гармонію - тільки произв. класичні. порядку і заходи, і вимагав відповідного відбору произв., службовців вихованню, зокрема виключення драматично напружених произв. На противагу цьому Аристотель показав цінність позов-ва, що виражає драматич. конфлікти і тим приводить до внутр. звільненню і емоційно-інтелектуальної розрядці.У наст. час обидва види морального виховання за допомогою позов-ва визнаються цінними; у відомому сенсі вони складають два рівня такого виховання. Не тільки стійкі ідейно-моральні зразки, широко представлені в літературі, театрі чи кіно як приклад для наслідування молоді, але і произв., Що не мають однозначного морального сенсу і "зразкового" героя, можуть формувати моральні установки, якщо вони викликають особисту критич . рефлексію у сприймає їх.Естетичне вихованняі розвиток познават. з п про з про б зв про з т е й. Значення Естетичне вихованняв інтелект. розвитку людини полягає в тому, що воно втягує в процес пізнання особистість як ціле. Позов-во в якості образного розуміння дійсності формує "особистісне знання", "естетичний. Мислення", до-рої в протилежність абстрактним знанням, що належать до отд., Спец. областям, носить цілісний характер. Сприйняття різних худож. сфер (живопису, музики, літератури і т.д.) в їх взаємозв'язку дозволяє вловити цілісну картину культури определ. епохи, зрозуміти її єдність і стілістіч. спорідненість, що є необхідною передумовою її теоретич. освоєння. Тим самим Естетичне вихованнясприяє розвитку інтелект. орієнтації, уміння синтезувати в думці отд. аналитич. знання. Естетичний. сприйняття є засобом розуміння не тільки зовнішнього світу, але і внутр. світу чоловіче. особистості, її переживань і конфліктів.

Естетичне вихованняі формування  і творчих здібностей.

Естетичне вихованняне може обмежитися виробленням сприйнятливості до вже готових естетичний. продуктам, воно має сприяти розвитку творч. і конструктивних здібностей: індивідуальної експресії, інтуїтивного мислення, вміння виділити проблему з її банальних контекстів, подолати стереотипи міркування. Виховання для творчості стає одним з гол. педагогич. гасел.Необхідність вивільнення творч. сил чоловіче. особистості проголошувалася вже такими педагогами, як Руссо і Песталоцці. Пізніше Толстой, а також Бергсон і Дьюї протиставили принципам програмного виховання дітей за зразком дорослих спонтанне творч. виявлення індивідуальності дитини. 

В цей же час італ. педагог К. Річчі сформував концепцію "позов-ва дитини", в центрі уваги до-рій НЕ худож. цінність продуктів творчої діяльності дитини, а значення її з т. зр. розвитку самого діючої людини.У цьому відношенні вправи в області худож. експресії (ізобразіт., муз. або лит. характеру) набувають великого значення в розвитку творч. уяви, виступаючого як розширення меж відомого досвіду, у формуванні внутр. світу людини і виявленні індивідуальної своєрідності особистості. Завдяки процесу "інтеріоризації" чоловіче. діяльності, здійснюється в значить. ступеня в результаті Е. в., "... предметна дійсність всюди у суспільстві стає для людини дійсністю людських сутнісних сил ..." (Маркс К., див. Маркс К. &  Енгельс Ф., З ранніх произв., 1956, с. 593). Широке розуміння Естетичне вихованняяк формування цілісної особистості конкретизує думка Маркса про людину майбутнього як творч. homo aestheticus, чинному за "законами краси" (див. тамже, с. 566).